Право людини і громадянина на судовий захист

Кожному громадянину України гарантується право на судовий захист своїх прав і свобод.

Судовий захист прав і свобод людини – це один із видів державного захисту прав і свобод людини, громадянина. І саме держава бере на себе таку відповідальність та обов’язок.

Основними законодавчими документами, які регламентують це право є:

Конституція України.

Право на судовий захист передбачено статтею 55 Конституції України. «Права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Кожному громадянину гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, інших громадян».

Конституція України гарантує кожному захист його прав і свобод в межах кримінального, адміністративного, господарського, цивільного, конституційного судочинства України. І ніхто не може обмежувати право на судовий захист, так як це суперечить принципу рівності усіх перед законом.

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спід щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обгрунтованність будь – якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів».

У відповідності до статті 6 даного закону усім суб’єктам правовідносин гарантується захист їх прав і свобод та законних інтересів незалежним і неупередженим судом, утвореним відповідно до закону.

Право на ефективний засіб захисту прав і свобод закріплено також у статті 2 «Міжнародного пакту про громадянські та політичні права», статтею 8 «Загальної декларації прав людини», в якій передбачено кожній людині право на поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, гарантованих Конституцією або законом.

Важливо знати, що право на судовий захист має лише та особа, права і свободи чи інтереси якої порушуються.

Отож для того, щоб людині було надано судовий захист суд повинен перш за все встановити чи в дійсності ця особа має права і свободи чи інтереси про захист яких вона просить.

Реалізацією права на судовий захист є можливість оскарження рішення суду першої інстанції. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав, свобод та інтересів.

Право на судовий захист є конституційним, а обов’язкове виконання судових рішень – складовою права на справедливий захист.

Право на судовий захист в суді реалізується у двох формах:

1.         Особисто самим учасником за допомогою наданих йому процесуальних норм;

2.         Захисником – адвокатом.

Кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. (Стаття 59 Конституції України). У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно (стаття 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу»). У кримінальному провадженні щодо неповнолітніх, крім адвоката повинен брати участь і законний представник неповнолітнього.

Для реалізації свого права на судовий захист необхідно щоб особа дійсно бажала такого захисту та мала певний рівень правових знань. Для отримання прав а на судовий захист кожна особа має знати куди її звертатись.

Щодо основних форм судочинства, то варто знати, що:

В порядку цивільного судочинства суди розглядають справи, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій з інших правовідносин, (стаття 19 Цивільного процесуального кодексу України).

В порядку адміністративного судочинства  суди розглядають справи щодо оскарження рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності щодо оскарження суб’єкта владних повноважень, з приводу прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення; з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; з приводу  правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом; з приводу доступу до публічної інформації, з приводу примусового відчуження чи вилучення майна для суспільних потреб, оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій,  щодо обрання, призначення та звільнення посадових осіб, органів державної влади та місцевого самоврядування,  щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років", щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони"; щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень". (стаття 19 Кодексу адміністративного судочинства України).

В порядку господарського судочинства суди розглядають справи: щодо спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів; спорів приватизацію майна, крім спорів щодо житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт); справи про банкрутство; справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов’язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів; щодо правочинів з акціями, частками, паями; щодо спорів. Пов’язаних з цінними паперами, їх обігом та погашенням, обліком прав на ці папери;. щодо права власності чи іншого речового права на майно, реєстрації прав на це майно, щодо оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання їх рішень; щодо видачі судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець (стаття 20 Господарського процесуального кодексу України).

Кримінальне судочинство здійснює охорону прав та законних інтересів осіб, які беруть в ньому участь, а також розкриття злочинів, виявлення винних та притягнення їх до відповідальності за вчинений злочин, та звільнення від покарання невинних. Правосуддя в кримінальних справах здійснюється тільки судом. Ніхто не може бути звинуваченим у вчиненні злочину та підданий кримінальному покаранню не інакше як за вироком суду (статті 2 та 15 Кримінально - процесуального кодексу України).

До конституційного провадження відносяться прийняття рішень та висновків щодо: конституційності законів та інших нормативно - правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим; відповідності Конституції України міжнародних договорів України або тих договорів, які подаються до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов’язковість; щодо конституційної процедури розслідування і розгляду справи в порядку імпічменту Президента України; офіційного роз’яснення Конституції та законів України. (стаття 13 Закону України «Про Конституційний Суд України»).

В кожній із форм судочинства встановлено конституційне право людини і громадянина на судовий захист порушених прав і свобод. Вказані процедури здійснення судочинства відрізняються тільки сферою законодавства, під яку підпадають правовідносини, в яких виникло порушення.